Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.

Войти
Расширенный поиск  

Новости:

Правила Форума: личная порядочность участника и признание им царящего на Форуме принципа субординации, для экспертов вдобавок – должная компетентность! Внимание: у Администратора и Модераторов – права редактора СМИ!

Автор Тема: 83 кд/13 гв. кд  (Прочитано 9715 раз)

Соня Голечкова

  • Эксперт
  • Участник
  • *****
  • Оффлайн Оффлайн
  • Сообщений: 40
83 кд/13 гв. кд
« : 12 Декабря 2008, 16:43:21 »
Ищу родственников трёх воинов 13 гв. кд 6 гв. кк 1 гв. КМГ 2 УФ, погибших 17.04.1945 года в ходе разведки у нашего села, которое в 20 км юго-западнее чешского города Брно:
1. Провоторов Георгий Михайлович 1919 г.р., мл. лейтенант, командир сабельного взвода. Отец – Провоторов Михаил Михайлович; проживал: Краснодарский край, районная станица Тбилисская. Откликнулись дочь и брат погибшего младшего лейтенанта Г.М. Провоторова!
2. Косьмин Иван Гаврилович 1909 г.р. гвардии красноармеец, разведчик. Жена – Косьмина Матрёна Яковлевна; проживала: Пологовский район, Новосельский сельсовет, хутор Шевченко;
3. Выглов Николай Никитович 1919 г.р., гвардии сержант. Мать – Выглова Мария Андреевна; проживала: Молотовская область, Верхне-Муминский район, Юговский сельсовет.
С уважением, Соня.

Косьмин Иван Гаврилович погибшим учтён ошибочно, ибо с войны он с войны. Скончался в 1977 году. Внук сверял по Красноармейской книжке: полк и дивизия совпадают!
« Последнее редактирование: 02 Февраля 2017, 12:45:45 от Sobkor »
Записан

Олег Лысенко

  • Опытный пользователь
  • Участник
  • ***
  • Оффлайн Оффлайн
  • Сообщений: 19
Re: 83 кд/13 гв. кд
« Reply #1 : 28 Октября 2009, 17:31:33 »
13-я гвардейская кавалерийская Ровенская Краснознамённая ордена Суворова дивизия. Создана была 19 января 1943 года путём преобразования в гвардейское соединение 83-й кавалерийской дивизии.
83-я кавалерийская дивизия в действующей армии с 9 декабря 1941 года по 19 января 1943 года.
19 января 1943 года за боевую доблесть преобразована в гвардейское соединение – 13-ю гвардейскую кавалерийскую (впоследствии – Ровенская Краснознамённая ордена Суворова) дивизию.
13-я гвардейская кавалерийская Ровенская Краснознамённая ордена Суворова дивизия в действующей армии трижды:
- с 19 января по 30 апреля 1943 года;
- со 2 августа по 20 октября 1943 года;
- с 19 декабря 1943 года по 11 мая 1945 года...


Отсюда: http://novograd.osp-ua.info/htm/ch2/history30.doc
Історія та бойовий шлях 30 окремої механізованої бригади
1. Формування
Згідно Директиви ГШ № орг/2/539008 по наказу Ставки Верховного командування СРСР в Середньо-Азіатському окрузі в місті САМАРКАНДІ з 1 вересня по 1 жовтня 1941 року була сформована 83 кавалерійська дивізія в склад якої входили :
- 215 кавалерійський полк
- 226 кавалерійський полк
- 231 кавалерійський полк
- окремий ескадрон хімзахисту
З 5 вересня 1941 року командування дивізією прийняв генерал-лейтенант СЕЛІВАНОВ.
7 листопада 1941 року дивізія відправлена 14 ешелонами на фронт. Розвантажена на станції Лисі Гори Саратовської області і до 28 грудня 1941 року займається бойовим злагодженням. Бойове хрещення особовий склад дивізії приймає в складі кінно-механізованої групи військ 61 Армії в районі міста РЯЖСК.

2. Переформування
З 21 лютого 1942 р. дивізія після боїв виведена в резерв спочатку Західного, а потім Брянського фронтів в район ПАСИНКОВО Тульської області де пройшла доукомплектування та реформування до 25 грудня 1942 року. В цей час в складі дивізії сформовані :
- 91 окремий кінно-артилерійський дивізіон;
- Полуескадрон зв' язку;
- Медикосанітарний ескадрон;
- Артилерійський полк дивізії;
- Окремий автотранспорт дивізії.
15 січня 1943 року дивізія в складі 7 кавалерійського корпусу вводиться в прорив на Південно-Захід КАНТИМІРОВКИ. За 4 дні в тилу ворога дивізія пройшла з боями 215 км і визволила залізничний вузол місто УРАЗОВО і ВАЛУЙКИ.
За зразкове виконання завдань, героїзм особового складу в Валуйсько-Уразівській операції дивізія була перейменована в 13 гвардійську кавалерійську дивізію.
З 20 січня по 1 квітня 1943 року дивізія активно приймає участь в бойових діях на Воронезькому фронті в складі 6 гвардійського кавалерійського корпусу.
З 20 січня по 1 квітня 1943 року вона пройшла з боями 1670 км визволивши 800 населених пунктів.
З 14 серпня по 5 жовтня 1943 року дивізія активно приймає участь в наступальних операціях Західного фронту в складі 10 армії.
З 28 січня по 13 квітня 1944 року успішно виконує задачі по захопленню в тилу ворога важливих комунікацій ЛУЦЬК, РІВНЕ, здійснює рейд в тил противника в район міста ДУБНО.
Наказом ВГК № 22 від 7 лютого 1944 року за взяття міста РІВНЕ дивізії присвоєно найменування “РІВНЕНСЬКА”.
27-30 липня 1944 року дивізія приймає участь в боях в тилу ворога на річці ВІСЛА на ділянці ЯНИЦЯ - ХВАЛЬЛЕВІЦЕ (Польща) в складі 1 Українського фронту, а з 6 жовтня по 5 грудня 1944 року рейдові бої на Будапештському напрямку в складі 6 гвардійського кавалерійського корпусу.
За оволодіння містом ДЕБРЕЦЕН Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1944 року дивізія нагороджена орденом Червоного Прапору.
З 10 грудня 1944 по 27.січня 1945 р. дивізії веде бої північно-західніше МЕДОВЕРЦЕ (Чехословаччина).
З 5 квітня по 12 травня веде бої на напрямках БРНО, та МОКРОВРАТА (Чехословакія). За зразкове виконання завдань командування в боях з німецькими загарбниками на території Чехословаччини Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 травня 1945р. дивізія нагороджена орденом Суворова ІІ ступеня.
З 5 червня по 31 липня 1945 року дивізія здійснює марш з району МОКРОВРАТА Чехословаччина в місто Новоград-Волинський.
1 серпня 1945 року на виконання директиви ГШ ОРГ/4/85329 від 30 червня 1945 року дивізія переформована в 11 гвардійську мотострілецьку Рівненську Червонопрапорну ордена Суворова дивізію.
За роки війни бойові знамена частин дивізії були прикрашені 22 орденами, 30 гвардійців отримали звання Героїв Радянського Союзу.
В роки війни та в повоєнний час з історією дивізії тісно повязані долі таких відомих воєначальників, як маршала Рокосовського К.Ф. та маршала Тимошенка О.М.
З 4 по 12 листопада 1956 року дивізія приймає участь в бойових діях по виконанню завдання радянського уряду в Угорщині.
З 5 по 10 січня 1957 року дивізія передислокувалася в Новоград-Волинський.
В повоєнний період до складу дивізії ввійшли наступні частини:
- 276 Могильовський ордена Червоного Прапора танковий полк;
- 325 Чаплінсько-Будапештський орденів Червоного Прапора Кутузова ІІ ст., Суворова ІІ ст., Богдана Хмельницького ІІ ст. танковий полк;
- 282 гвардійський Єльнинський орденів Червоного Прапора Кутузова ІІ ст., Суворова ІІ ст., Богдана Хмельницького ІІ ст. танковий полк;
- 319 механізований полк;
- 855 гвардійський Білоцерківський орденів Червоного Прапора та Кутузова ІІ ст. самохідно-артилерійський полк;
- 937 зенітно-ракетний полк;
- 214 окремий гвардійський батальйон зв’язку;
- 54 окремий гвардійський Прутсько-Померанський орденів Кутузова ІІІ ст., Богдана Хмельницького ІІІ ст. та Олександра Невського розвідувальний батальйон;
- 151 окремий гвардійський інженерно-саперний батальйон;
- 108 окремий ремонтно-відновлювальний батальйон;
- 1043 окремий батальйон тилового забезпечення;
- 112 окремий медичний батальйон.

3.Сучасний стан
В період з 20 квітня по 5 травня 1945 року 11 гвардійська механізована дивізія переформовується в 30 гвардійську танкову Рівненську Червонопрапорну ордена Суворова дивізію.
Згідно наказу України “Про Збройні Сили України” від 6 грудня 1991 року 30 гвардійська танкова дивізія 8 гвардійської танкової армії ПрикВО ввійшла в склад Збройних Сил України.
В лютому місяці 1992 року особовий склад дивізії прийняв присягу на вірність народу України.
Згідно Директиви НГШ №115/1/0627 від 25 серпня 1993 року 30 танкова дивізія ввійшла до бойового складу 8 армійського корпусу.
Згідно плану підготовки ЗС України в період з 10 по 18 листопада 1994 року в частинах 30 танкової дивізії проводилася інспекція Міністерства оборони України на чолі із заступником Міністра оборони України-командувачем Сухопутних військ ЗС України генерал-полковником Собковим В.Т. За результатами інспекції стан справ в частинах дивізії було оцінено на «задовільно».
Відповідно до плану реформування ЗС України та згідно Директиви командувача ПрикВО від 27 лютого 1995 року №15/1/070 30 танкова дивізія розпочала перехід на нові штати.
До 1997 року особовим складом дивізії було виконане основне завдання, яке ставилося ЗС України, а саме-недопущення зниження існуючого рівня оперативної та бойової готовності.
У складних економічних умовах, при недостатньому матеріальному та фінансовому забезпеченні в частинах дивізії виконувалися заходи бойової підготовки, перевірявся польовий вишкіл особового складу.
В липні-серпні 1995 року артилерія дивізії та 855 самохідно-артилерійський полк приймали участь в тактичних навчаннях з бойовою стрільбою на 250 Державному полігоні ракетних військ і артилерії. Підготовка артилеристів була гідно оцінена вищим військовим керівництвом Збройних Сил.
Згідно Директиви командувача Північного ОК від 31 грудня 1997 року №30/1/0201 був розформований 319 механізований полк.
Особовий склад дивізії прийняв участь в наймасштабнішому на той час комплексному навчанні «Осінь-98», показавши при цьому високий рівень оперативної та бойової готовності.
В плані реалізації сучасної системи підготовки військ 937 зенітно-ракетний полк приймав участь в комплексному дослідницькому навчанні «Дуель-99», що проводилося на полігоні Чауда в Криму. В маневрах, якими керував перший заступник Міністра оборони України генерал-полковник І.В. Біжан, особовий склад зенітно-ракетного полку показав високий рівень фахової майстерності.
Указом Президента України від 20 жовтня 1999 року за бойові заслуги особового складу в період Великої Вітчизняної війни, високий професіоналізм у виконанні поставлених завдань у мирний час та з метою виховання військової молоді на бойових традиціях старшого покоління дивізії було присвоєно почесне найменування Новоград-Волинська зі збереженням усіх почесних найменувань та нагород. В цей же час Президентом України Л.Кучмою дивізії вручено бойовий прапор.
У жовтні 2000 року на базі дивізії вперше в історії незалежної України та її Збройних Сил були проведені командно-штабні мобілізаційні навчання з реальним призовом військовозобов’язаних. Присутні на навчаннях Президент України Леонід Кучма, Міністр оборони України Генерал армії України Олександр Кузьмук, командувач Сухопутних військ ЗС України генерал-полковник Петро Шуляк високо оцінили бойовий вишкіл воїнів-танкістів та стан справ у з’єднанні загалом.
До 30 жовтня 2003 року дивізія, згідно Директиви Міністра оборони України, була переформована в 30 окрему гвардійську танкову бригади зі збереженням усіх почесних найменувань та нагород.
До 30 липня 2004 року танкова бригада, згідно Директиви Міністра оборони України, була переформована в 30 окрему гвардійську механізовану бригаду.
Згідно Указу Президента України від 17 квітня 2002 року № 348/2002 «Про Державну програму переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом», на базі бригади проводиться експеримент по укомплектуванню підрозділів військовослужбовцями за контрактом, який розпочався в червні 2005 року.
На сучасному етапі з’єднання входить до Об’єднаних Сил швидкого реагування.
Високий рівень фахової майстерності та польового вишколу показали військовослужбовці за контрактом 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону під час проведення широкомасштабних навчань «Реакція-2005», що проводилися восени 2005 року на Житомирському навчальному центрі.
За підсумками бойової підготовки в 2005 році колектив бригади займає 1 місце серед з’єднань та частин 8 армійського корпусу.
Восени 2007 року в ході проведення батальйонних тактичних навчань з бойовою стрільбою «Артерія – 2007» на 240 Житомирському навчальному центрі з 1 механізованим батальйоном, цей підрозділ підтвердив свій високий рівень. Закономірно 1 механізований батальйон за підсумками 2007 року займає 1 місце серед підрозділів 8 армійського корпусу.
Серед особового складу з’єднання майже 300 військовослужбовців приймали участь у виконанні завдань в складі миротворчих контингентів у Сьєра-Леоне, Лівані, Іраку, Косово.
Бойові нагороди: 30 гвардійська танкова Рівненська Червонопрапорна Ордена Суворова ІІ ступені дивізія (нині окрема механізована бригада)
- за участь в Валуйсько-Уразівській операції наказом НКО № 30 від 19.01.43 присвоєно почесне найменування Гвардійська.
- за взяття м.Рівно наказом ВГК № 22 від 07.02.44 привоєно найменування Ріненська.
- за оволодіння м.Дебрецен Указом Президії ВР від 14.11.44 нагороджена орденом Червоного Прапора.
- за зразкове виконання завдань Командування на території Чехословаччини Указом президії ВР від 17.05.45 р. нагороджена орденом Суворова ІІ ступені.

КОМАНДИРИ ДИВІЗії (БРИГАДИ)
генерал-лейтенант    СЕЛІВАНОВ П.Д   5.09.41-23.12.41
полковник    СЕЛЮХОВ В.І.   23.12.41-17.02.42
полковник    СУЩЕНКО М.П.   17.02.42-5.05.42
генерал-майор    СЕРЕШЕВ О.П   5.05.42-12.03.43
полковник    КОРКУЦ Є.Л.   12.03.43-22.03.44
полковник    МНІЩЕНКО М.Я.   23.03.44-19.07.44
генерал-майор    БЄЛОУСОВ Г.О   19.07.44-2.12.49
генерал-майор
Герой Радянського Союзу   ОХМАН М.П   2.12.49-10.11.52
генерал-майор    ЛЄБЄДЄВ С.В.   10.11.52-29.9.55
 генерал-майор
Герой Радянського Союзу    Д У К А М.І.   29.9.55-13.10.56
полковник    ОДІНЦОВ А.І.   13.10.56-19.10.57
полковник    ШИШЕМОРОВ М.І.   19.10.57-1.10.59
генерал-майор    ВЕРЕЩАГІН І.В.   1.10.59-5.09.63
генерал-майор    КУЗЬМУК І.Ф.   5.9.63-20.10.65
генерал-майор    ШАМРАЙ А.Ф.   20.10.65-14.02.71
генерал-майор    АЖГИБКОВ В.В.   14.02.71-15.09.76
генерал-майор    ФАЙДУН В.Й.   15.09.76-7.08.79
генерал-майор    ЛЯШЕНКО О.І.   7.08.79-18.08.83
генерал-майор   ЄФРЕМОВ О.І.   18.08.83-25.08.86
генерал-майор   ФЕДОРОВ Ю.І.   25.08.86-18.09.91
полковник    РИСТЄВ М.О.   18.09.91-5.09.92
генерал-майор    БОГУЛЬСЬКИЙ В.І.   5.09.92-23.08.95
полковник    КОЛІСНІЧЕНКО М.І.   23.08.95-17.11.97
генерал-майор    КОВАЛЬ М.В.   17.11.97-23.12.99
генерал-майор    МИШАКОВСЬКИЙ В.Ю.   23.12.99-18.07.02
полковник   ЛИТВИН П.М.   18.07.02-21.02.05
полковник   МИКОЛЕНКО Ю.М.   21.02.05-18.07.06
полковник   ДОВГАНЬ І.А.   18.07.06 …
« Последнее редактирование: 09 Марта 2016, 22:50:43 от Sobkor »
Записан

Kissa40

  • Пользователь
  • Участник
  • **
  • Оффлайн Оффлайн
  • Сообщений: 1
Re: 83 кд/13 гв. кд
« Reply #2 : 06 Мая 2010, 20:29:58 »
Ищу могилу Волкову Василия Григорьевича, погибшего 12.04.1945 года в Чехословакии, похороненного однополчанами в селе Манжюни. Номер записи в ОБД – 4726620. Волков Василий Григорьевич 1905 г.р., уроженец Мелекесского района Ульяновской области. Призван в 1941 году Душанбинским РВК Таджикской ССР. Телефонный мастер 13 гв. кд, гвардии старшина. Убит 12.04.1945 года. Источник – ЦАМО: ф. 58, оп. 18003, д. 849, л. 212об. https://www.obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=4726537&id1=3171a96d291ec73a3f9cf928f5e769ed&path=VS/002/058-0018003-0849/00000341.jpg – под № 52:

Номер записи в ОБД – 66561680. Волков Василий Григорьевич 1905 г.р., старший сержант. Погиб 12.04.1945 года. Похоронен: Чехословакия, город Годонин, Ланжгот. Источник – ЦАМО: ф. 58, оп. А-38849, д. 7. https://www.obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=66561602&id1=379291b488d46b2a315baf5ecbd8bc1d&path=Z/007/058-A-0038849-0007/00000005.jpg – под № 305:

Здравствуйте! Это не село Манжюни, а село ЛАНЖГОТ. Оно же – самое первое село, освобожденное в моей родной южной Моравии советскими войсками! Отсюда началось освобождение бывшего Протектората Чехи и Морава. Здесь происходили жестокие бои. И это происходило в дни половодья на реке  Морава: и люди, и кони передвигались по воде глубиной в 1,20 м! Над водой оставалось только шоссе в Словакию и железнодорожная насыпь, но они находилось под обстрелом фашистов. Много советских солдат здесь советских погибло!

Гвардии старшина Василий Григорьевич Волков был перезахоронен из села Lanžhot/Лангжота на воинский мемориал, что на городском кладбище города Hodonín/Годонине.
« Последнее редактирование: 18 Июля 2019, 11:58:34 от Sobkor »
Записан

anna-k

  • Неопытный
  • Опытный пользователь
  • Участник
  • ***
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 67
  • Новосибирск
Re: 83 кд/13 гв. кд
« Reply #3 : 02 Апреля 2012, 12:38:00 »
Добрый день!
Ищу могилу своего прадеда: Поздняков Илья Афанасьевич 1900 г.р. Призван по мобилизации Быстроистокским РВК Алтайского края. Гвардии красноармеец, боец-артиллерист 46 гв. кд 13 гв. кд. Погиб 11.10.1944 года в Венгрии: в 2 км южнее г. Дебрецен, возле кирпичного завода.
На днях получила первый ответ из Посольства, с приложением фотографий отреставрированного мемориала на городском кладбище Дебрецена.

Номер записи в ОБД – 55890521.
Позняков Илья Афанасьевич 1900 г.р., уроженец Быстроистокского района Алтайского края.
Призван по мобилизации в 1941 году Быстроистокским РВК Алтайского края. Боец-артиллерист 46 гв. кп 13 гв. кд, гвардии красноармеец. Убит 11.10.1944 года. Источник – ЦАМО: ф. 58, оп. 18002, д. 1366, л. 90.

https://www.obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=55890294&id1=3c9b0db3796892a5aa0a8e7157ed083f&path=Z/004/058-0018002-1366/00000161.jpg – под № 188:

Номер записи в ОБД – 410897443.
ПОЗДНЯКОВ Илья Афанасьевич (1906-11.10.1944). Увековечен в Книге Памяти Алтайского края (т. 4, стр. 287):
https://www.obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=410897412&id1=6cb6312ec065755788ba458519234f93&path=KPVS/01/KPAltKrTom4/00000288.png

Журнал боевых действий 13 гв. кд за период с 1 сентября 1944 года и по 2 ноября 1944 года:




















« Последнее редактирование: 12 Ноября 2017, 11:58:30 от Sobkor »
Записан
С уважением, Анна.

Юрий Иванов

  • Пользователь
  • Участник
  • **
  • Оффлайн Оффлайн
  • Сообщений: 6
Re: 83 кд/13 гв. кд
« Reply #4 : 03 Апреля 2012, 12:00:32 »
Схема захоронений погибших воинов 46 гв. кп 13 гв. кд: https://www.obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=55890331&id1=9024ff59cf55f8852719040d29d283cf&path=Z/004/058-0018002-1366/00000198.jpg

Указано, что восемь 8 бойцов, захороненных «в разных могилах, в районе кирпичного завода, что 2 км южнее г. Дебрецен»: https://www.obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=55890332&id1=e6d1351c8b0563c5fb5f3a351655621b&path=Z/004/058-0018002-1366/00000199.jpg

На более детальной схеме 48 гв. кп из этого же донесения видно, что кирпичных заводиков было несколько: https://www.obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=55890327&id1=caf9dfe853dd5bdfbde6d19cd3f38db1&path=Z/004/058-0018002-1366/00000194.jpg

Вот схема: https://www.obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=55890330&id1=ab5185033db4deabd73afdae16b7613d&path=Z/004/058-0018002-1366/00000197.jpg
Это в районе уже другого кирпичного завода и не южнее, а, скорее, западнее Дебрецена.

Номер записи в ОБД – 55890527.
Малахов Михаил Михайлович 1921 г.р., уроженец села Качалово сельского поселения «Воскресенский сельсовет» Сергачского района Нижегородской области.
Призван в 1944 году Ленинским РВК города Омска. Боец 13 гв. кд, гвардии красноармеец. Убит 19.10.1944 года. Источник – ЦАМО: ф. 58, оп. 18002, д. 1366, л. 90.

https://www.obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=55890294&id1=3c9b0db3796892a5aa0a8e7157ed083f&path=Z/004/058-0018002-1366/00000161.jpg – под № 194:
« Последнее редактирование: 05 Июня 2016, 19:28:35 от Sobkor »
Записан

NATALIA.09

  • Пользователь
  • Участник
  • **
  • Оффлайн Оффлайн
  • Сообщений: 1
Re: 83 кд/13 гв. кд
« Reply #5 : 17 Мая 2012, 20:55:30 »
Ищу могилу вот того воина: Городничев Владимир Иванович 1923 г.р., уроженец Курганской области.
Призван в 1942 году Мостовским РВК на тот момент времени Челябинской, а теперь современной Курганской области. Воин 13 гв. кд 6 гв. кк, гвардии сержант. Убит 14.04.1945 года. Источник – ЦАМО: ф. 58, оп. 18003, д. 788.
Ищет родная сестра – Городничева (Симакова) Екатерина Ивановна, а я – внучка. В данных о родственниках в документах указана старшая сестра – Городничева Варвара Ивановна.                     
Мне ответили на запрос: советские воины, первоначально, покоившиеся в чехословацком городе Бржецлав, были перезахоронены на воинское кладбище чешского город Годонин/Hodonín, но, к сожалению, гвардии сержант В.И. Городничев здесь похоронен как неизвестный солдат.
« Последнее редактирование: 06 Декабря 2016, 19:23:36 от Sobkor »
Записан

Sobkor

  • Администратор
  • Участник
  • *****
  • Онлайн Онлайн
  • Пол: Мужской
  • Сообщений: 20 476
  • Ржевцев Юрий Петрович
Re: 83 кд/13 гв. кд
« Reply #6 : 15 Июня 2020, 21:14:49 »
Ветераны 83 кд/13 гв. кд
АГАЕВ Бебет Хайтиевич, ветеран-фронтовик, с 13 сентября 1945 года – капитан запаса.
Родился в 1904 году в Северной Осетии – в селе Хумалаг Правобережного района. Осетин. Беспартийный.
На военной службе дважды. И в первый раз был призван 1 ноября 1930 года Кировским РВК Северо-Осетинской АССР Северо-Кавказского края. Уволился в запас в 1937 году.
Во второй раз – с 1939 года, при этом к лету 1941 года – заместитель командиры роты 152-го стрелкового полка 94-й стрелковой (впоследствии – Краснознамённая) дивизии 12-го стрелкового корпуса Забайкальского военного округа, старший лейтенант по воинскому званию.
Приказом НКО СССР за № 00234 от 4 июня 1941 года переведён в узбекский областной город Фергану на должность командира эскадрона 17-го горнокавалерийского полка 21-й горнокавалерийской дивизии 4-го кавалерийского корпуса Среднеазиатского военного округа. Источник – ЦАМО: ф. 3550, оп. 1, д. 3, л. 315.
Непосредственный участник Великой Отечественной войны с 22 июля 1941 года.
Боевое крещение принял 2 августа 1941 года в рядах однополчан в бою, разгоревшемся у одноимённых станции и деревни Понятовка Шумячского района Смоленской области.
Приказом комдива-21 за № 053 от 9 сентября 1941 года назначен помощником по разведке (ПНШ-2) начальника штаба 112-го (сводного) горнокавалерийского полка. Источник – ЦАМО: ф. 3550, оп. 1, д. 3, л. 317.
Приказом по войскам Оперативной группы Западного направления Юго-Западного фронта (I ф) за № 0111 от 4 декабря 1941 года, объявленным в свою очередь приказом комдива-21 з № 0109 от 6 декабря 1941 года, удостоен очередного воинского звания – «капитан». Источник – ЦАМО: ф. 3550, оп. 1, д. 3, л. 365.
К 1942 году – ПНШ-2 112-го горнокавалерийского полка 21-й горнокавалерийской дивизии, капитан.
Приказом комдива-21 з № 079 от 31 января 1942 года включён в состав большой группы военнослужащих 21-й горнокавалерийской дивизии, убывшей «в служебную командировку в распоряжение командования Брянского фронта для выполнения особого задания командования Брянского фронта». Источник – ЦАМО: ф. 3550, оп. 1, д. 3, л. 120.
Приказом комдива-21 за № 0125 от 18 февраля 191942 года утверждён в должности помощника по спецсвязи (ПНШ-3) начальника штаба 112-го горнокавалерийского полка. Источник – ЦАМО: ф. 3550, оп. 1, д. 3, л. 444.
Когда и по какой причине выбыл из 21-й горнокавалерийской дивизии, – неизвестно.
К 1943 году – помощник начальника оперативного отделения штаба 83-й кавалерийской дивизии 7-го кавалерийского корпуса (с 19 января 1943 года – 13-я гвардейская кавалерийская [впоследствии – вдобавок Ровенская Краснознамённая ордена Суворова] дивизия 6-го гвардейского кавалерийского [впоследствии – вдобавок ордена Суворова]) корпуса Воронежского фронта, по-прежнему капитан по воинскому званию, а с 19 января 1943 года – соответственно гвардии капитан; государственных наград, боевых ранений и контузий не имел.
В феврале (но не позднее 19-го числа) 1943 года начальником штадива-13 гвардии майором А.П. Тарасовым представлен к награждению медалью «За отвагу»: «27 января 1943 года капитан Агаев был выслан квартирьером с группой красноармейцев (5 человек). При в д. Лавина обнаружил группу немцев в составе 100 человек, не растерялся и решительными действиями, атаковав своей группой противника, уничтожил свыше 20 чел., захватил в плен: офицеров – 4 ч., ефрейторов – 5 ч. и солдат – 15 ч., а остальных рассеял.
Захваченные пленные дали довольно ценные данные, что способствовало успешному захвату частями дивизии с. Николаевское.
За проявленное мужество и отвагу достоин награждения медалью «За отвагу». Источник – ЦАМО: ф. 33, оп. 33, оп. 682526, д. 179, л. 90.
Данное представление получило реализацию в строках приказа по войскам Воронежского фронта за 070/н от 18 апреля 1943 года: от имени Родины удостоился своей самой первой по счёту государственной награды – медали «За отвагу». Источники – ЦАМО: ф. 33, оп. 33, оп. 682526, д. 179, лл. 5, 8 и 90об.
А Указом Президиума Верховного Совета СССР за № 219/135 от 3 ноября 1944 года за выслугу в 10 и более лет удостоен своей второй по счёту государственной награды – медали «За боевые заслуги». Источник – ГАРФ: ф. Р-7523, оп. 4, д. 255, лл. 1 и 151.
Демобилизовался 13 сентября 1945 года в звании гвардии капитана.
Как надо полагать, на рубеже 1945/1946 гг. был удостоен медали «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.»
Дальнейшая судьба неизвестна.
Юрий РЖЕВЦЕВ.


Красноармеец в отставке Абдулла Хаиров 1913 г.р. – ветеран 83 кд.
Источник – ЦАМО: ф. 33, оп. 744809, д. 459, лл. 17 и 17об.

http://podvignaroda.ru/filter/filterimage?path=TV/026/033-0744809-0459%2b013-0458/00000034.jpg&id=83597707&id1=40b9f27af7fe665d722664fa3a936e81
http://podvignaroda.ru/filter/filterimage?path=TV/026/033-0744809-0459%2b013-0458/00000035.jpg&id=83597708&id1=658d101e6054012ce5786a36ac6fe341

« Последнее редактирование: 15 Июня 2020, 21:26:37 от Sobkor »
Записан
Страниц: [1]   Вверх
« предыдущая тема следующая тема »